Корупція і шахрайство

Корупція є глобальним і міждисциплінарним явищем, яке включає три ключові елементи:

• Універсальність: корупція не обмежується державними інституціями – вона може бути й в інших середовищах: бізнесі, ЗМІ, громадських організаціях.
• Зловживання владою: особа використовує надані їй службов повноваження для особистих цілей, а не в інтересах держави, суспільства, організації чи компанії.
• Отримання неправомірної вигоди: ситуація, коли особа отримує приватну вигоду без законних на те підстав.

Корупція проявляється у різноманітних формах, серед яких:

Хабарництво – ситуація, за якої людина, якій довірена певна влада через її посаду, бере або просить неправомірну перевагу (гроші, послуги чи інші цінності) за виконання роботи, яку б і так мала зробити, або за здійснення своєї функції певним чином. Хабар може бути активним і пасивним:

• Активний хабар – обіцянка або безпосередньо давання хабаря. Цей термін не означає, що активний хабарник взяв на себе ініціативу, бо отримувач міг, зі свого боку, вимагати.
• Пасивне хабарництво – одержання хабара. Це не означає, що пасивний хабарник не проявив ініціативи – у багатьох випадках він першим міг вимагати хабар.

Фаворитизм, блат – упереджений розподіл ресурсів через особисті уподобання. Форми фаворитизму: непотизм, кумівство, кронізм.

Непотизм, кумівство – надання переваг членам родини чи близьким людям (кумам) незалежно від їх компетенції. До працівників ставляться сприятливо через особисті стосунки, а не через професійну та об’єктивну оцінку їхніх навичок та кваліфікації.

Кронізм – прихильне ставлення до друзів і соратників при розподілі ресурсів та посад.

Відкат – незаконна фінансова схема, при якій частина грошей, виділених на певну ціль (наприклад, проєкт або закупівлю), повертається у вигляді хабара особі, яка приймає рішення або контролює процес.

Вимагання – акт прямого чи опосередкованого використання доступу до влади чи знань, що включає примус і погрози для отримання бажаного (грошей/майна, незаслуженої співпраці, компенсації тощо). Вимагання може включати погрози фізичної або матеріальної шкоди, погрози звинуватити когось у злочині або погрози розкрити певну небажану для розкриття інформацію.

Виплати за сприяння – технічно хабар; відносно невеликі індивідуальні суми, сплачені поза офіційними зборами, щоб прискорити надання певних послуг.

Винагорода за спрощення – формальностей неофіційна винагорода у вигляді суми грошей або подарунка, яка виплачується для полегшення або прискорення бюрократичних процедур, які в будь-якому випадку будуть виконані. Метою такої винагороди є прискорення процесу прийняття рішення, спрощення бюрократичних процедур; зменшення вимог до оформлення документів, необхідних для прийняття рішення, створення інших неправомірних сприятливих умов для прийняття позитивного рішення.

Розкрадання, розтрата – неправомірне привласнення або неправильне використання майна чи коштів. Це відбувається шляхом використання можливостей своєї посади для особистого збагачення.

Торгівля впливом – корупційна практика, в якій особа використовує свою посаду, становище, зв’язки або авторитет, щоб впливати на рішення іншої особи чи органу, зазвичай в обмін на матеріальну чи нематеріальну вигоду. Зловживання подібне до хабарництва, але має важливу відмінність: торгівля впливом стосується «посередника» або особи, яка виступає посередником між тим, хто приймає рішення, і стороною, яка прагне отримати неправомірну перевагу.

Заступництво, патронатство – підтримка чи захист однієї особи або групи іншою особою, яка має більше влади, авторитету чи впливу, задля призначення на посади, підвищення по службі, контрактів на роботу тощо.

Корупція відносно подарунків – охоплює випадки, коли подарунок чи інша фінансова винагорода пропонується, дається, запитується чи отримується з розрахунком отримати послугу у відповідь.

Карітас України також вважає корупцією будь-яке свідоме використання коштів не за призначенням, якщо це суперечить укладеним угодам.

Шахрайство – заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Кримінальний кодекс України, ст. 190

Шахрайство є одним із найбільш розповсюджених злочинів, що може трапитись в будь-який час, в будь-якому місці та у всіх сферах. Основна мета шахраїв – ввести в оману, щоб отримати доступ до грошей, майна чи важливої інформації і досягти власних корисливих мотивів. Постраждати від такого порушення можуть як люди, так і організації.

В робочому середовищі шахрайство також може набувати різноманітних форм. Наприклад:

• незаконне привласнення або використання коштів чи інших ресурсів організації (розкрадання, виставлення рахунків на неіснуючі матеріали або невиконані роботи, нарахування заробітної плати неіснуючим працівникам);
• нецільове використання благодійної допомоги, коштів, іншого майна;
• обман у постачанні товарів та послуг (використання фіктивних угод чи недотримання умов контрактів);
• фальсифікація (підробка звітів, накладних чи інших фінансових документів тощо), приховування чи знищення документів;
• зловживання інформацією (неналежне використання конфіденційних даних або їх розголошення без дозволу);
• навмисне спотворення, пропуск чи знищення інформації;
• шахрайство через телефон та інтернет (фішинг, шкідливе програмне забезпечення, спам).

Шахрайство та корупція не завжди означають негайну фінансову вигоду для зловмисників, але можуть завдати фінансової, майнової чи репутаційної шкоди організаціям-членам мережі Карітасу України, нашим партнерам і підрядникам, донорським організаціям, персоналу та бенефіціарам.

Нетерпимість до корупції та шахрайства

«Карітас України дотримується підходу нульової толерантності та не допускає будь-яких корупційних та шахрайських зловживань у роботі мережі. Карітас України зобов’язується відноситись з належною увагою, серйозністю і відповідальністю до будь-яких звинувачень у корупції та шахрайстві щодо Персоналу, Афілійованих осіб та бенефіціарів і прагне, зі свого боку, застосовувати відповідні й ефективні процедури згідно з Політикою протидії корупції і шахрайським діям для розслідування і реагування у кожному окремому випадку». Політика протидії корупції і шахрайським діям, п. 2.1.